Підписуйся!
Дякуємо за підписку
Кіно Fragile memory Київ 2023-11-19 18:35:00
Пам’ять є крихкою завжди — як індивідуальна, так і колективна. А у нашу віртуалізовану й глобалізовану добу здається, ніби вона витікає крізь пальці й лишає по собі не тверді резистентні уламки, а леткі сліди, що змінюють форму від найменшої взаємодії з оточенням. Утім, забувати буває не менш складно і боляче, аніж пригадувати і пам’ятати. Між цими процесами, як і всередині них, варто шукати рівновагу. Тоді вони трансформуються у «рефлексувати» та «відпускати», які також свідчать про пам’ять, лише більш екологічну щодо її носіїв.
Кіно є формою активної пам’яті, спробою зафіксувати надмірність певних досвідів, реактуалізувати та пропрацювати їх. Це терапевтична практика для усіх грав_чинь простору, який витворює довкола себе Фільм — тих, хто створює, тих, хто дивиться і тих, хто тільки планує до нього долучитися.
Роботи, включені до цієї програми, об’єднані темою пам’яті, але кожна із них говорить про неї по-різному: одні автор_ки фокусуються на власній історії, тоді як інші поєднують індивідуальне і колективне, аби через взаємодію цих вимірів ліпше збагнути кожен із них. Походження і коріння, сім’я і рідний простір — це аспекти буття, у межах яких режисер_ки працюють із досвідом пам’ятання. Він дуже вразливий перед світом пандемій, воєн і великих даних. Це надає фільмам особливої сентиментальності, непозбувної до останніх секунд хронометражу.
Кіно є формою активної пам’яті, спробою зафіксувати надмірність певних досвідів, реактуалізувати та пропрацювати їх. Це терапевтична практика для усіх грав_чинь простору, який витворює довкола себе Фільм — тих, хто створює, тих, хто дивиться і тих, хто тільки планує до нього долучитися.
Роботи, включені до цієї програми, об’єднані темою пам’яті, але кожна із них говорить про неї по-різному: одні автор_ки фокусуються на власній історії, тоді як інші поєднують індивідуальне і колективне, аби через взаємодію цих вимірів ліпше збагнути кожен із них. Походження і коріння, сім’я і рідний простір — це аспекти буття, у межах яких режисер_ки працюють із досвідом пам’ятання. Він дуже вразливий перед світом пандемій, воєн і великих даних. Це надає фільмам особливої сентиментальності, непозбувної до останніх секунд хронометражу.